Історична довідка

За однією з версій, назва ромашки походить від лат. matrix — матка, оскільки в давнині вона застосовувалася для лікування жіночих хвороб, за іншою – від грецьких слів «chama» — земля та «mellon» — яблуко. Пліній Старший стверджував, що запах ромашки нагадує яблуневий, і відтак, назвав її земляним яблуком.

Хімічний склад

Ромашки квіти містять ефірну олію синього кольору. Головним компонентом ефірної олії є хамазулен, що утворюється з азуленогенів матрицину та матрикарину.

Фармакологічні властивості

Ромашко-вмісні препарати мають виражений протизапальний, спазмолітичний, заспокійливий, протиалергічний та знеболюючий ефект; підсилюють регенераційні процеси.

Ефірна олія ромашки посилює рефлекторну діяльність організму, поліпшує дихання, прискорює серцевий ритм та розширює судини головного мозку.

Застосування в науковій медицині

В науковій медицині ромашки квіти призначають до внутрішнього (перорального) застосування у випадку спазмів кишківника, захворюваннях печінки, нирок (особливо, під час хронічних запалень), сечового міхура (циститу), мігреней та безсоння. Зовнішньо ромашки квіти застосовуються у випадку запальних захворювань слизової оболонки ротової порожнини та горла.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість. Ромашка входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.

Історична довідка

Давньоримський вчений Пліній вважав вікові дуби одним з чудес світу, що за своїм віком є рівними Всесвіту. В Україні, в селі Верхня Хортиця на Дніпрі, росте 800-річний дуб, під яким, за легендою, запорізькі козаки писали свій знаменитий лист турецькому султанові. Натомість, найстарішим у світі вважається дуб з литовського селища Стелмужі – Стелмужський старець, якому вже понад 2000 років.

Слов'яни, римляни та давні греки вважали дуб священним деревом та із остраху розгнівати своїх богів, не тільки не сміли зрубати саме дерево, а навіть не ламали його гілки без дозволу жерця.

Порушники заборони піддавалися жорстокому покаранню. Давні народи присвячували дуби своїм наймогутнішим богами: слов'яни – Перуну – богу грому та блискавок, греки – Аполлону – богу сонця, наук та мистецтв; римляни – Юпітеру – богу неба, дощу, грому та блискавки.

Найдавнішим центром культу Зевса – верховного богу давніх греків – був віковий дуб в Додоні із ключем, що бив з-під його коріння. Саме тут й виникло до донське святилище, що у класичний час стало найбільш багатим храмом із своїм власним оракулом. Оракул тлумачив шелест дубового листя, а пізніше, віщував події за дзвоном посудини, по якій били гнучким дубовим гіллям.

Давні слов'яни вирізали статуї Перуна неодмінно з дуба (його так і називали – Перунове дерево) та освячували його. Потім, перед вирізаним святим витвором палили незгасимий живий вогонь з дубової деревини, що добували тертям дубових паличок.

Процес отримання шкіри з необробленої шкури тварин відбувався за допомогою кори дуба й мав назву – дублення, а речовини, присутні в корі, що викликали процес дублення – дубильні речовини.

Хімічний склад

Кора дуба містить дубильні речовини, галову та елагову кислоти, фловоноїди та тритерпеноїди.

Фармакологічні властивості

Кора дуба має в’яжучі, протизапальні, антисептичні, кровозупинними та ранозагоювальними властивостями. Наслідком взаємодії екстрактів з дубу із слизовими оболонками є утворення захисної плівки, що захищає тканини від локального подразнення.

Застосування в науковій медицині

В науковій медицині відвар з кори дуба застосовуються тільки зовнішньо, як в’яжучий засіб для полоскань під час запальних процесів в ротовій порожнині, зіві та гортані.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість. Кора дуба входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.

Історична довідка

В народній медицині шавлія є відомою ще з давніх давен. Безпосередня її латинська назва – сальвія означає «рятівний», «виліковуючий». Гіппократ та Діоскорид вважали шавлію священною рослиною, що сприяє дітородінню. Після воєн та епідемій єгипетські жерці роздавали шавлію молодим жінкам та вимагали її регулярного споживання.

Листя шавлії знайшли своє застосування також й в кулінарії, а саме в якості пряного засобу. Шавлія має дуже сильний аромат, і тому, вона має додаватися до страв в дуже малій кількості. Свіже чи сухе листя використовуються в якості приправи для м'яса, дичини, риби, страв з макаронних виробів, салатів та сирів.

Хімічний склад

Шавлії листя містять ефірну олію (до складу якої входить: цинеол, пінен, D-камфора), тритерпенові кислоти та дубильні речовини.

Фармакологічні властивості

Шавлія має бактерицидний, протизапальний, кровозупинний, капілярозміцнюючим та спазмолітичним ефектом. Вона поліпшує травлення та має в’яжучі властивості. Настій шавлії здійснює відхаркувальний, болетамівний та заспокійливий вплив.

Застосування в науковій медицині

В науковій медицині шавлія внутрішньо застосовується для лікування безпліддя. Також шавлія використовується під час лікування гастритів із пониженою секреторною активністю, колітів, запальних захворювань печінки та нирок. Зовнішньо шавлія застосовується у вигляді полоскань у випадку ангіни, пародонтозу та у вигляді компресів, що накладаються на гнійні виразки і рани, а також під час різноманітних захворюваннях шкіри.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість, вагітність, період годування груддю. Шавлія входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.

Історична довідка

Арніка гірська (Arnica montana L.) або Asteraceae (баранник гірський). Назву рослини пов'язують із грецьким словом «арное», що означає баранчик, оскільки арніка росте на гірських пасовиськах, а її квіти після висушування набувають вигляду пушистої маси. Видова назва походить від латинського слова «монтана» - гірська. Опис лікувальних властивостей арніки знаходять ще у творах Діоскорида та інших видатних вчених античного світу.

Хімічний склад

Суцвіття містять ефірну олію, флавоноїди, кумарини та каротиноїди.

Фармакологічні властивості

Хімічний склад арніки визначає ї властивості, завдяки яким, вона має широке застосування в найковій медицині.

Препарати на основі цвіту Арніки в малих дозах здійснюють тонізуючий вплив на ЦНС, натомість у великих дозах – мають седативний та протисудомний ефект.

Окрім цього, лікувальна рослина Арніка гірська має протизапальні, антисептичні та протинабряковими властивостями. Вона пришвидшує грануляцію та поліпшує локальний кровообіг.

Необхідно пам’ятати, що Арніка у великих дозах є отруйною, а відтак її застосування вимагає особливої обережності.

Застосування в науковій медицині

В науковій медицині настій та настоянку Арніки застосовують у випадку забиттів, незначних поранень, карбункулів та фурункулів.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість. Арніки трава входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.

Історична довідка

Аїр є найдавнішою пряною приправою, що суперничає із лавровим листям. Його сушеним корінням торгують на Близькому Сході вже понад 4000 років. Він надає стравам своєрідний смак та запах. Зацукрований аїр є заміною імбиру, кориці та мускатного горіху.

В середні віки аїр вважали чудовим дезінфікуючим засобом. Його жували для профілактики під час епідемій висипного тифу, холери і грипу, а його порошком присипали гнійні рани та виразки.

Хімічний склад

Корінь аїру містить ефірну олію, гіркоти та інші біологічно активні речовини.

Фармакологічні властивості

Аїр має протизапальний, антисептичний, протигрибковий та локальний анестезуючий ефект.

Застосування в науковій медицині

В стоматології аїр рекомендується під час лікування гінгівіту, пародонтозу, запальних процесів в слизовій оболонці рота, альвеолітів, а також в якості протизапального, болетамівного та антисептичного засобу.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість. Корінь аїру входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.

Історична довідка

Відповідно до легенди, родова назва Mentha походить від імені німфи Мінти, яку богиня підземного царства Персефона перетворила на духмяну рослину та присвятила Афродіті.

Від грецької назви рослини «minthe» походить латинська назва mentha. Ця сама назва перейшла до слов'янських мов, трансформувавшись до сучасного українського слова «м’ята». М'ята перцева є однією із найдавніших відомих лікарських трав, що високо цінилася в давній Греції та Римі.

Вважалося, що м’ятний запах підіймає настрій і поліпшує роботу думки, що й надало популярності вінкам з м’яти. Гіппократ робив наголос і та стимулюючих властивостях м’яти, а римляни споживали її для поліпшення травлення.

Хімічний склад

Листя м’яти містять ефірну олію (основний компонент – ментол), флавоноїди, каротиноїди та інші біологічно активні речовини.

Фармакологічні властивості

М'ята має заспокійливі, спазмолітині, болетамівні, протизапальні, антисептичні та потогінними властивостями і має здатність до усунення нудоти.

Застосування в науковій медицині

В науковій медицині застосовують листя, настоянку, ефірну олію м’яти та ментол. Настоянка м’яти у вигляді м’ятних крапель застосовується в якості протиблювотного засобу та поліпшувача смаку лікарських мікстур.

Ефірна олія м’яти входить до складу м’ятних таблеток, зубних крапель, паст та комплексних препаратів, таких як корвалол і валокордин. Зовнішньо м’ята використовується в якості освіжуючого та антисептичного засобу для полоскання ротової порожнини.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість, безпліддя, антацидний гастрит. М'ята входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.

Історична довідка

Чебрець звичайний є многолітньою пряно-ароматичною та лікарською рослиною, відомою людству з давніх давен. Єгиптяни використовували його замість парфумів, а також застосовували його піл час бальзамування померлих. Давньогрецький лікар Діоскорид відмічав його цілющі властивості. Римські солдати купалися у воді, настояній на чебреці, щоби набратися сили, відваги та енергії. Це було підтверджено й у середньовіччі, коли для опису цієї рослини використовували «thumos», що означає «сильний», «мужній». Тоді ж чебрець вирощували й використовували в якості прянощів. У ХІ столітті завдяки монахам-бенедиктинцям, чебрець швидко розповсюдився по Європі.

Хімічний склад

Чебрецю звичайного трава містить ефірну олію (основний компонент – тимол), флавоноїди та інші біологічно активні речовини.

Фармакологічні властивості

Чебрецю звичайного трава має протизапальний, антимікробний та антисептичний ефект.

Застосування в науковій медицині

Тимол широко застосовується в якості антисептичного та дезінфікуючого засобу. Його використовують для дезінфекції слизових оболонок в порожнині рота, зіву та глотки. Тимол застосовується в якості знеболювального засобу у стоматологічній практиці.

Цей препарат відзначається також високою бактерицидною активністю щодо патогенних коків та грибків.

Завдяки своїм антисептичним та протизапальним властивостям, чебрець належить до групи лікарських засобів, що застосовуються під час лікування ангіни, хронічних тонзилітів та стоматитів.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість. Чебрець звичайний входить до складу препаратів Стоматофіт і Стоматофіт А.